Вертикальна межа. Багаторічна стратегія розкриття фізичного потенціалу.

Вертикальный предел. Многолетняя стратегия раскрытия физического потенциала. Кожен любитель фізичної активності воліє випробовувати себе на міцність по-різному. Кому то подобатися короткий яскравий вибух емоцій при піднятті граничного ваги. Кому то гранична концентрація і лють сутичок за мяч у футболі чи спарингів в єдиноборствах. Деякі вважають за краще цього поступовий, плавний ритм марафонських і понад марафонських дисциплін, що вводять в підлозі медитативний просвітлене стан і відкривають в кожному невідомий до цього запас завзятості і стійкості. Кому то цього ставати мало-і вони хочуть додати що то ще але в тому ж ключі.

Сьогодні ми поговоримо про стратегії багаторічного фізичного розвитку у видах на витривалість. Тим, для кого спорт є ефективним і корисним способом емоційно відпочити від роботи – важливо з роками не втратити свій запал. Логічні міркування про корисність фізичної активності для здоровя і зовнішнього вигляду не завжди відповідають нашому емоційному стану. Якщо мова йде про ранкову зарядку або періодичному відвідуванні фітнес – клубу-то вам можливо і вдасться себе змусити робити це вольовим зусиллям. І те, як показує практика, далеко не завжди. Але, якщо ви намагаєтеся себе реалізувати як спортсмен любитель, з прицілом на участь в, різного роду, змаганнях – то на цьому шляху вас буде чекати чимало підводних каменів психологічного плану. Тут ми розглянемо основні з них і покажемо – як з ними боротися.

Ця тема актуальна не тільки для спортсменів аматорів а й для діючих професіоналів високого класу. Їхня карєра вельми обмежена в часі – і з її завершенням життя далеко не закінчується. Вішати кросівки (плавки, велосипед, лижі, рукавички і т.д) на цвях-шлях до швидкої втрати здоровя і передчасної старості. Так, заробляти на життя їм доведеться ніж-то іншим (кожному в міру його здібностей). Але паралельно – потрібні які-то довго грають цілі в плані фізичного вдосконалення. Плавець після завершення професійної карєри швидше вже не пропливе (та й близько до своїх пікових швидкостям теж). Але ніхто не заважає йому на дозвіллі займатися бігом, лижами або велосипедом з постійним і відчутним приростом результату. Правильно мотивувати себе залишатися у відмінній фізичній формі – означає отримати додатковий енергетичний потенціал для реалізації себе в інших областях. Головне памятати – що млявість і вялість тіла рідко сприяють жвавості і ясності мислення (винятки лише підтверджують правила).

Всі ми від природи різні. Як по фізичних особливостей, так і по психічному складу. Головне – знайти те, що буде приносити радість і задоволення особисто вам. Для кого – то пробігти 5 км без зупинки влітку за хорошою парковій доріжці – вже подвиг. Якщо робити це хоча б 3 рази на тиждень у поєднанні з силовою гімнастикою і загально розвиваючими вправами – для здоровя цього цілком достатньо. Далі хто – то воліє розвивати свій швидкісно силовий потенціал, а хто – то робить акцент на витривалість. У цьому напрямку є 3 шляхи розвитку спортсмена:
1) Підвищувати результати на обраної для себе дистанції.
2) Підвищувати довжину дистанції.
3) Підвищувати складність дистанції.

Перший шлях в якості довгострокової стратегії найбільш підходить молодим і відносно обдарованим до даної дистанції і виду активності спортсменам. Це не означає, що більш вікові і менш обдаровані НЕ будуть прогресувати по швидкості подолання дистанції. Починаючи систематично займатися спортом, в перші роки, людина при належній старанності і правильно побудованих тренуваннях регулярно оновлює особисті рекорди. Питання лише в тому, скільки це триватиме? І чим мотивувати себе після стабілізації результатів? А остання неминуче настає у кожного будь то світовий рекордсмен або просто спортсмен любитель. Перший ще може себе мотивувати фінансовими міркуваннями (бігати рік за роком марафон за ці непереборні 2:05 досить вигідно). Для другого ж вибігати в 6 ранку в заметіль на пробіжку заради стабільних рік за роком 3:30 на тій же дистанції в якийсь момент може і зламати психологічно.

Читайте також:  Вправи для спортсменів гірськолижників

Так уже ми влаштовані, що кожне наше фізичне якість досить жорстко лімітовано від природи за величиною і терміну свого розвитку. На щастя, життя людини за своїм змістом набагато ширше, ніж одне (або навіть декілька) його окремих якостей. В результаті при гармонійної і продуманої стратегії розвитку тіла і психіки – людина здатна себе вдосконалювати до глибокої старості. Яка, до речі, за термінами свого наступу найтіснішим чином повязана з наявністю або відсутністю довготривалого плану самовдосконалення (у тому числі і фізичної).
Відомо, що люди, які ведуть активний спосіб життя (у всіх сенсах цього слова) можуть виглядати на кілька десятків років молодше за свої малоактивних однолітків. У деяких життя закінчується за своїм змістом до 40, у кого-то в 60 тільки досягає піку. Нехай сучасний рівень розвитку медицини не дозволяє більшості з нас жити більше 75-80 років багато і цей термін використовують від сили відсотків на 50-60. З іншого боку, популяризатор здорового способу життя Поль Брег загинув внаслідок нещасного випадку при катанні на дошці для серфінгу на Гавайях у віці 95 років (за іншими даними 79 – що теж вражає).

Закінчивши цей маленький філософський екскурс перейдемо до другого шляху розвитку у видах спорту на витривалість – підвищенню довжини дистанції. З віком швидкісний потенціал знижується в більшій мірі, ніж витривалість. Так само, вважається, що якості витривалості (особливо на понад – довгих дистанціях) у меншій мірі програмуються генетично. Легенда сверхмарафона Яніс Курос говорив, що на дистанціях понад 100 миль результат робиться виключно за рахунок психічних якостей людини – а фізична обдарованість відступає на другий план. Багато в чому з ним можна погодитися. Однак, якщо говорити про біг-генетика все ж грає роль-в вигляді більшою чи меншою пристосованості кісток, звязок і суглобів до такого роду екстремальним випробуванням. Крім того, якщо говорити про багатодобових випробуваннях люди сильно відрізняються за своєю потреби в сні. Багато елітні спортсмени в цих видах і в звичайному житті задовольняються 5-6 годинами сну, для інших проспати менше 8 – вже серйозний стрес для організму.

Крім цього не варто забувати, що для любителя результат / місце на змаганнях є лише складовим елементом процесу отримання задоволення від виду активності в цілому. Для багатьох вже звичайний біговий марафон лежить на межі психічних можливостей. Одноманітне випробування, що тривають десятки годин і добу нічого крім страждань їм не приносить. Дуже барвисто й образно описано сприйняття екстремальних по тривалості випробувань звичайною людиною в романі Стівена Кінга Довга прогулянка. Думаю, якщо навіть прибрати фантастичні колізії сюжету з відстрілом відстаючих далеко не у всіх виникне бажання повторити описане випробування.

Таким чином, як стратегія підвищення результату на обраній дистанції, так і стратегія поступового підвищення самої дистанції мають свої межі, як за часом, так і по досягнутому рівню. Яким же шляхом піти далі?

Читайте також:  Про стилі катання на роликах

Проміжними варіантами буде:
1) Перехід від моно – спорту до мульти – спорту. Наприклад, той, хто пробував себе кілька років у бігу, і вирішив, що марафон є його оптимальним межею в плані дистанції може спробувати себе в тріатлоні. Поряд з класичним тріатлоном він може освоїти зимовий (біг маунтінбайк – лижі) і X Terra формат (по бездоріжжю). Не варто забувати і про інші, нехай менш поширені види мульти спорту.

2) Виступ у певної серії стартів. Наприклад, освоївши формат дистанції Ironman і досягнувши в ній якогось межі по результату можна спробувати кваліфікуватися на Чемпіонат Світу на Гаваї у своїй віковій категорії (виконавши протягом сезону кілька стартів на цю дистанцію і в її скороченому форматі-70.3). Якщо рівень результату не дозволяє на це розраховувати можна просто поставити собі завдання завершити кілька найбільш престижних трас Ironman.

Це так само хороша стратегія для тих, хто в силу зайнятості не може часто змагатися в плині сезону. У такому випадку ви ще кілька років будите пробувати що те нове для себе (у кожної престижної траси свій колорит, своя атмосфера і післясмак). Деякі гонки проходять у досить цікавих місцях – що дозволяє обєднати спортивний захід з хорошою туристичною поїздкою.

Для тих, хто пройшов і цей етап і жадає більшого можна порекомендувати спробувати себе в гонках в екстремальних умовах. По суті такого роду змагання можна розділити на 3 категорії:
1) Гонки на великій висоті над рівнем моря (наприклад Еverest marathon (http://www.everestmarathon.org.)). Крім величезної висоти його особливістю є біг під гору що створює дуже специфічне навантаження на ноги.

2) Гонки з великим сумарним набором висоти. Наприклад Ironman Еmbrunman і Ironman Norseman (http://www.nxtri.com). Останній, вирізняється особливо важким рельєфом (заключні кілометри проходить практично в режимі альпіністського сходження) і дозволяє повною мірою оцінити свої фізичні та моральні якості. Час його переможців серед профі рідко перевищує 12 годин – при тому що стандартні траси формату Айронман проходяться з часом, близьким до 8 години.

3) Гонки з великою градусний підйомів (найчастіше невеликих за довжиною). Сюди входять змагання з гірського бігу і маунтинбайку різного формату де основною особливістю є велика градусність підйомів (нерідко більше 45%). У рамках тріатлону подібною дисципліною є X Terra – триатлон по сильно пересіченій місцевості.

Ряд випробувань поєднує в собі всі 3 види складнощів. Наприклад Red Fox Elbrus Race (http://www.elbrus.redfox.ru) навесні або Еlbrusrace (http://www.elbrusrace.com) восени.

Крім того існують випробування, де пересування ускладнюють ще й такі фактори, як важкі кліматичні умови (наприклад, існує варіант траси Norseman взимку) або якість покриття (Болотний заїзд і Болотний триатлон в Велсі).

Як і будь-який вид фізичної активності такого роду гонки підходять далеко не всім. Особливо це стосується випробувань, що проводяться на великій висоті (більше 2000 м) – яку багато хто по своїм вродженим якостям дуже погано переносять. Втім, те ж саме можна сказати про будь-якому виді спорту. 120 кілограмову штангу теж не всім тягати дано. Як говоритися на смак і колір.

Всі види наведених вище складнощів поєднують в собі спортивні варіанти альпінізму. На відміну від туристичних дисциплін тут враховуються складність трас і швидкість їх подолання. Крім того, одна з різновидів альпінізму передбачає підкорення будь-якої висоти і складності гір без використання кисню. Чи варто говорити що це вимагає найвищого рівня функціональної, технічної та силової підготовки. Для прикладу таку екстремальну і граничну за своїми вимогам для більшості гонку, як Еlbrus race люди, практикуючі швидкісні сходження на 8 – тисячники використовують як буденне засіб тренування. Слід враховувати, що альпінізм як вид поряд з незаперечними достоїнствами має і низкою недоліків:
– висока небезпека для життя. Якщо говорити про спортивні варіантах сходження на екстремальні висоти то високий відсоток смертей від гірської хвороби, лавин і в результаті падіння в льодовикові тріщини. Наприклад, з тих, хто намагався підкорити престижну вершину Анапурна (одна з 14 гір вище 8000 м) в живих залишилися лише 59 відсотків. Зрозуміло, далеко не всі вершини так смертоносні (на висотах менше 7000 м рахунок йде, як правило, на частки відсотка). Але, якщо порівнювати з традиційними видами на витривалість (навіть такими важкими, як Norseman або ультрамарафонскімі багатоденними видами), ставки незрівнянно вище.

Читайте також:  Пейнтбол для тіла, для душі, для великої компанії

– Високі часові витрати на підготовку і самі сходження. Підкорення значних висот передбачає грамотну акліматизацію. Підкорення 8 – тисячника займає близько 2 місяців (мається на увазі знаходження в горах). Що можуть дозволити собі далеко не все. Знову таки на менш екстремальних висотах витрати за часом не настільки високі.

– Високі фінансові витрати. Навіть у порівнянні з покупкою дуже просунутого спорядження для Ironman-високогірні сходження обходяться в рази дорожче.

В цілому ж спортивний альпінізм можна вважати ще одним логічним продовженням занять видами спорту на витривалість. Потрібно тільки усвідомлювати, що це не тільки незабутні моменти підкорення вершин – а й роки важких і систематичних тренувань. Без солідної функціональної і технічної бази це перетворюється на свого роду російську рулетку.

Якщо підсумувати все, сказане вище то сучасний світ спорту пропонує величезний вибір для кожного. Головне – визначитися у своїх уподобаннях і знайти що-то підходить саме вам. Бажано, щоб мета була досить глобальної і передбачала безліч проміжних ступенів на шляху до неї. Приміром, футбол 1 раз на тиждень з приятелями навряд чи може стати такою (що ні заперечує його ролі як важливої складової вашої загальнофізичної підготовки).

Позитивна особливість видів спорту на витривалість в тому, що вони є базою практично для будь-яких інших: ігрових, силових, єдиноборств. Маючи високий рівень аеробного підготовки ви зможете виконувати більше специфічної роботи і швидше її переварювати. Але для цього потрібно ставитися до цього виду підготовки не як до неминучої рутині – а ставити в ньому все нові і нові цілі.

Звичайно, якщо ви професіонал в одному із зазначених видів може, і немає сенсу прагнути до пробеганием марафону або проходженню дистанції Ironman. Але тим, для кого ці види так само є хобі витривалість є відмінним напрямком для паралельного прогресу. Ви навряд чи до 50 років станете Чемпіоном Світу з боїв без правил або виграєте Вищу лігу у футболі. Швидше за все, просто будите непогано виглядати на рингу або на полі серед своїх однолітків. Не гірше багатьох. Але й не краще особливо. А ось підкорені вами марафони, триатлон і вершини назавжди залишаться з вами як свідчення вашої цілеспрямованості і сили духу. І будуть відмінним приводом для гордості і віри в себе

Може бьть цікаво