Венесуела (Боліваріанськая Республіка Венесуела) – Держава в Південній Америці

Боливарианская Республика Венесуэла, государство в Южной Америке. У 1499 р., на наступний рік після того, як венесуельські землі були відкриті Христофором Колумбом (1451-1506), до північного узбережжя Південної Америки прибула експедиція іспанського мореплавця Алонсо де Охеда (1466-1515). У складі його загону був італієць Америго Веспуччі (той самий, чиє імя було увічнено історією у назві Америка), який, побачивши будинків на палях тут же вигукнув: «Маленька Венеція!», Венесуела тобто, на іспанський лад. Далі все було набагато суворіше. Спокійне життя для корінних жителів закінчилася. У 1520 р. був заснований перший іспанська місто, Кумана, і незабаром Венесуела стала колонією Іспанії. Спочатку конкістадорів цікавило виключно золото, чутки про незліченній кількості якого в основному і вели їх у заморські краї. Але чутки, як це нерідко буває, виявилися сильно перебільшеними, і, робити нічого, іспанці переключилися на землеробство. І дуже скоро родючі грунти Венесуели сповна забезпечували Іспанію какао, цукровою тростиною і тютюном.
Більше трьохсот років Венесуела залишалася феодальною країною, де під контролем іспанських плантаторів працювали індіанці і привезені сюди раби-негри. Поворотним моментом в історії цієї країни стала війна за незалежність іспанських колоній 1810-1826 рр. – Лише тоді Венесуела позбулася іспанського панування. І сьогодні в цьому південноамериканській державі не забувають про події початку XIX в., А одного з головних керівників боротьби за незалежність, Симона Болівара (1783-1830), і донині буквально обожнюють. І сама республіка тепер – Боліваріанськая, і валюта її – болівар, не кажучи вже про численні вулицях і площах все з тим же светозарним імям. Але повернемося в XIX століття. Государство Венесуэла на географической карте, Южная Америка.
Що зявилося в 1819 р. державу Велика Колумбія, обєднало колумбійські, панамські, еквадорські і венесуельські території, протрималося недовго, і в 1831 р. Венесуела зажила, нарешті, самостійно.
Спокій молодої республіки було порушено так званої Федеральної війною 1859-1863 рр., До якої призвели непримиренні розбіжності між консервативною і ліберальною партіями. Хвилювання продовжувалися аж до 90-х рр. XIX в. – Тоді після нетривалого періоду спокою в країні на кілька десятиліть встановилася авторитарна система влади, хто б не обіймав вищі посади.
У 1914 р. відбулося доленосне для країни подія, кардинально змінило становище Венесуели на світовій політичній арені, в озері Маракайбо були виявлені великі запаси нафти, і вже через два роки тут зявилася перша нафтова бурова вишка. До кінця 1920-х рр. країна зуміла вибитися в лідери за обсягом видобутку нафти, поступаючись лише США (за винятком періоду світової економічної кризи 1929 р.).
Після Другої світової війни, в якій Венесуела прийняла сторону антигітлерівської коаліції, країна пройшла через часту зміну керівників, державних переворотів і репресій. Лише до кінця XX в. політичне життя Венесуели стабілізувалася.
Найпівнічніша країна Південної Америки сьогодні займає на материку шосте місце за площею. Прибережні території Венесуели не так вже густо заселені: клімат тут посушливий і круглий рік температура в цій області тримається в районі 30 ? С. Тому венесуельці намагаються вибирати житло подалі від берегів Карибського моря. Від спеки рятують особливості рельєфу – чимала частина країни розташована на піднесених територіях, де клімат і грунти цілком прийнятні для землеробства і в цілому комфортні для життя. У цьому і криється одна з головних причин того, що великі венесуельські міста (в тому числі і столичний Каракас) розташовані в основному в горах. Одна з характерних особливостей Венесуели – високий рівень урбанізації, що зовсім не заважає венесуельцям не тільки забезпечувати себе всіма видами сільськогосподарської продукції, а й торгувати нею на зовнішньому ринку (традиційно головними експортними культурами залишаються кави і какао).
Але головна і основна стаття доходів венесуельської економіки ось вже протягом багатьох років – видобуток і переробка нафти. Ця епоха почалася з появою перших свердловин в області озера Маракайбо в першій чверті XX в. У 1960 р. Венесуела стала одним з ініціаторів створення OPEC (Організація країн-експортерів нафти). З часом нафтопереробна промисловість в країні розросталася, обсяги продажів росли, і до кінця XX століття країна увійшла в першу десятку найбільших світових виробників і постачальників нафти.
Проте високі прибутки від торгівлі нафтою чомусь поки так суттєво і не вплинули на рівень життя основних верств населення. У Каракасі, де живе більше трьох мільйонів чоловік, хмарочоси нафтових компаній і збереглися з часів іспанського панування квартали будинків респектабельного вигляду, доглянуті елегантні особняки, багатоповерхові сучасні будівлі розташовані зовсім недалеко від самих що ні на є нетрів. Більш того, ще до настання останнього світової економічної кризи близько 37,9% жителів країни ледь зводили кінці з кінцями, а приблизно 8,5% з них і зовсім не мали постійного джерела заробітку.
З приходом до влади в 1999 р. харизматичного політика Уго Чавеса Венесуела стала видним ньюсмейкером на південноамериканському континенті, але в основному в області зовнішньої політики. Президент Чавес дотримується позицій так званого боліваріанізма, в основі якого лежить радикальне прагнення обєднати всі країни Південної Америки в одну державу. Само собою зрозуміло, під верховенством Венесуели. Сьогодні, за Чавесу, головні завдання боліваріанського течії – будівництво «соціалізму XXI століття». Нова велика країна повинна стати противагою США і капіталістичному глобалізму. Природно, у виступах президента є місце і риториці на соціальні теми про боротьбу з бідністю, насильством і наркоманією, а також про необхідність відходу від надмірної залежності від нафти. Він постійний гість на телеекранах країни: виступає, відповідає на запитання. Але які реальні плоди принесе ця бурхлива діяльність, у Венесуелі сьогодні не береться прогнозувати ніхто з тверезомислячих людей.

Читайте також:  Болівія - Держава Симона Болівара

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Офіційна назва: Боліваріанськая Республіка Венесуела.
Форма правління: унітарна республіка.
Адміністративний поділ: 23 штату, 1 федеральний округ 1 федеральне володіння.
Столиця: Каракас, 3196514 чол. (2009 р.).
Мови: іспанська, місцеві діалекти.
Етнічний склад: іспанці, італійці, португальці, араби, африканці, німці, корінні народності, метиси.
Релігії: католицизм, протестантство, місцеві вірування.
Грошова одиниця: болівар.
Найбільші міста: Каракас, Маракайбо, Валенсія.
Найбільша річка: Оріноко.
Найбільше озеро: Маракайбо.
Головні порти: Пуерто-Кабельо, Маракайбо, Кумана.
Найважливіші аеропорти: міжнародний аеропорт ім. Симона Болівара (Каракас), Валенсія.
ЦИФРИ
Площа: 916445 км2.
Населення: 26814843 чол. (2009 р.).
Щільність населення: 29,3 чол. / Км2.
Найвища точка: р. Болівар, 5007 м.
ЕКОНОМІКА
Промисловість: видобуток нафти і газу, харчова, текстильна, видобуток залізної руди, виробництво будматеріалів, сталі та алюмінію.
Сільське господарство: вирощування кави, какао, цукрової тростини, кукурудзи, сорго, овочів, рису; тваринництво.
Рибальство.
Сфера послуг: туризм.

КЛІМАТ
Тропічний вологий, більш помірний на височинах.

Середньорічна температура: 27 ? С (країна розташована близько до екватора).
Середня кількість опадів: до 2000 мм (сезон дощів в період з травня по жовтень).

ПАМЯТКИ

■ Каракас: Національний пантеон (могила Симона Болівара), Будинок-музей Симона Болівара, Музей витончених мистецтв, Музей колоніального мистецтва, Галерея національного мистецтва, каплиця Святої Рози;
■ Гуанаре: храм Верга де Карамото:
9632 ; Маракайбо: вулиця Карабобо, озеро Маракайбо, міст «Рафаель Урданета»;
■ Водоспад Анхель і Національний парк Канайма;
■ Острів Маргарита.
Цікавий факт
■ Прапор Венесуели вперше зявився в 1806 р. Тоді він складався з трьох смуг: жовтої, синьої і червоної. За однією з версій, жовтий колір символізував багатство, червоний – набуття незалежності, а синій – відвагу. Саме під цим прапором венесуельцям вдалося перемогти у війні за незалежність. Пізніше його прикрасило сім зірок, що символізують сім провінцій Венесуели, а в наші дні до них була додана восьма, «Зірка Болівара».
■ За розвіданими запасами нафти Венесуела посідає перше місце в Західній півкулі, а за запасами природного газу – друге.
■ Герої «Загубленого світу» Артура Конан Дойля піднімаються на столову гору Рорайма (2810 м) на стику сучасних Венесуели, Бразилії та Гайани в пошуках доісторичних тварин. І в наші дні тут знаходять їх останки, причому загиблих зовсім недавно. Чому – невідомо. Взагалі у цієї гори недобра слава аномальної зони. То там знаходять розсипаний невідомо ким сріблястий порошок, то спостерігають бачення, то рації відмовляються працювати… Але що абсолютно точно – над Рорайма практично постійно висить хмара. Загублений, словом, світ…
■ У Венесуелі знаходиться найвищий у світі водоспад – Анхель: висота в цілому 980 м, а безперервного водного потоку – 807 м. Це назву він отримав в 1935 р. – по імені облетіло його льотчика Джеймса Ейнджела. Уго Чавес, давно вважав цю назву непатріотичним, в 2009 г президентським указом перейменував водоспад в Керепакупай-Меру. Але на картах, що видаються в інших країнах, поки зберігається колишня назва.
■ Старшокласники у Венесуелі користуються правом вибору – ходити в школу, як їх однолітки у всьому іншому світі, – з ранку або сидіти на уроках з 5 до 10 вечора.

Може бьть цікаво