Центральний Масив

Центральный Массив, горный массив во Франции.

Центральний Масив

Істинний дух французької старовини, пасторальні пейзажі зберігає гірський Центральний масив. Це 15% земель Франції та наймальовничіша частина Європейської височини. Назва регіону говорить сама за себе: він займає центральну і частково південну області країни і являє собою систему компактно розташованих плосковершінних плоскогірїв середньої висоти (Овернь, Маржерід, Форез, Севенни, Божоле, Морван, Лімузен та ін), а також плато (Кос- Нуар, Обрак). Поверхня масиву має яскраво виражений нахил з південного сходу на північний захід. У його центрі представлений комплекс магматичних порід, повязаних з колись активною вулканічною діяльністю часів неогену (приблизно 25 млн 2,5 млн років тому) і четвертинного періоду (почався 2,5 млн років тому). Геологічно ця область належить до стародавніх герцинским (складчастим) масивам, які при піднятті Альпійських хребтів піддалися тектонічним зсувам. У той час зявилася і найвища вершина масиву – Пюї-де-Сансі (1886 м), і вся ланцюг Пюї, і купол Мон-Дор, і величезний кратер Канталь – всі головні природні памятки регіону.
Вулканічна діяльність у цьому районі стала слабшати «лише» в останні 10 000 років, і тепер можна сміливо стверджувати, що саме тут знаходиться область найбільшої концентрації вимерлих вулканів у світі їх в Центральному масиві близько 450. Глибока ущелина, в якій тепер розташовується витягнута з півночі на південь долина річки Рони Ронськая низовина, зі сходу відокремила ці гори від системи Альп. У місцевих горах бере свій початок найдовша і легендарна річка Франції, Луара, на берегах якої, немов зійшли з картин французьких пейзажистів, любили селитися французькі королі: недарма архітектурно-історичні памятки долини Луари поповнили список обєктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО це цілий регіон між Сюллі- сюр-Луар (департамент Луара) і Шалон-сюр-Луар (департамент Мен і Луара), Масив служить і вододілом між басейнами Луари, Рони і Гаронни Дивно, але цей край з малою кількістю придатних для оранки ділянок грунту був грунтовно освоєний людиною ще в доісторичні часи. А вже з III в. до н. е. тут жили представники одного з наймогутніших кельтських племен – арвернов, про які сьогодні нагадує назва сучасної французької провінції Овернь. У римські часи тут розташовувалася частина провінції Галлія (Аквітанія), насилу підкорена Юлієм Цезарем (100/102-44 рр. до н. Е..) Після взяття в полон вождя арвернов Верцінгеторікса (82-46 рр. до н. Е..). Але Овернь завжди зберігала незалежний дух: з XI в. на довгі роки вона стала ареною найжорстокішої боротьби герцогів Аквітанського з королями Франції. У 1271 р ця провінція назавжди увійшла до складу Франції і сьогодні залишається одним з її культурних центрів, осередком традицій, сховищем стародавнього гордого духу народу і серцем гірського регіону Центральний масив. Центральный Массив на карте, Франция.
Район відноситься до аграрно-індустріальним областям Франції, з перевагою економічного значення фермерських селянських господарств. Особливий гірський мікроклімат регіону сприятливий для скотарства та створення різноманітних і численних різновидів сирів і вин. Передгіря багаті мінеральними джерелами, деякі з яких перетворилися на популярні косметичні лінії, як, наприклад, «Віші», і стали основою лікувальних курортів. Крім цього, надра Центрального масиву багаті великими родовищами урану і камяного вугілля (правда, запаси останнього невеликі, а умови видобутку не завжди сприятливі).
Регіон цінують шанувальники усамітненого відпочинку та екотуризму, неповторної атмосфери старовинних сіл і містечок, в яких, крім середньовічної архітектури, характерною і для інших частин Франції, можна побачити оригінальні споруди з чорного вулканічного каменю.
При всьому цьому сам масив і є основна визначна памятка регіону: більша його частина відноситься до національних парків, як, наприклад, вулканологічна регіональний природний парк Волькан-дОвернь або парк Севенн.

Читайте також:  Гент

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Гірський масив і регіон вo Франції.
Департаменти: Альє, Ардеш, Од, Аверон, Канталь, Коррез, Крез, Тар, Верхня Луара, Верхня Вєнна, Еро, Луара, Лот, Лозер, Пюї-де-Дом, Рона і Тарн.
Регіони: Овернь, Лимузен; частково: Лангедок-Руссільйон, Південь-Піренеї, Рона-Альпи.
Найбільші міста: Клермон-Ферран, Сент-Зтьен, Лімож.
Найбільші річки: Луара (з Альє і Шер), Дордонь, притоки Сени, Рони.
ЦИФРИ
Площа: близько 85 470 км2.
Максимальна ширина: 350 км.
Максимальна довжина: 500 км.
Населення: більше 2 000 000 чол. (2006 р.) – за сумарними даними офіційних представництв регіонів.
Найвища точка: гора Пюї-де-Сансі (1886 м).
ЕКОНОМІКА
Промисловість: машинобудівна (штаб-квартира і підприємства компанії «Мішлен» у Клермон-Феррані), текстильна, поліграфічна, паперова, хімічна, харчова, гірничодобувна (уран).
Сільське господарство: тваринництво (розведення великої рогатої худоби, овець), виробництво мясомолочної продукції і сирів, рослинництво (жито, картопля, овочі). Виноградарство і виноробство.
Сфера послуг: туризм.
КЛІМАТ
Помірний, гірський, океанічного типу; на південному сході і півдні – перехідний до середземноморського; на заході масиву клімат більш вологий, на сході – сухішою.
Середня температура січня о рівнинній частині – 3 ? С, на височинах – нижче 0 ? С; липня (е рівнинній частині) – 19 ? С, на височинах – 13 ? С.
Середньорічна кількість опадів: в рівнинній частині – 590 мм, в горах – до 1500 мм.
ПАМЯТКИ
Природні : Національний парк Севенн, вулканологічна регіональний природний парк Волькан-дОвернь, вулканічні конуси або кратери-близнюки Пюї Ла Ваш і Пюї Лассола, Пюї Будинок (Вулкан Купол), перевал Сейса, романські гроти в Пті Сюше, озеро кратера Сервьер, болота і вересові пустки Обрак, ущелини Тарна, Жонта і Дурбе, печери Аван-Армана і Даржілана, ущелини річки Ло;
Клермон-Ферран і околиці : базиліка Богоматері Нотр -дам-дю-Порт (XI-XIX ст.), Кафедральний собор Успіння Богоматері з чорного вулканічного каменю (XIII ст.); церква Богоматері в Сен-Нектер (сер. XII в.) – одна з пяти головних церков Оверні, абатство р. Мозак (осн. в VII ст.), романська базиліка Богоматері в Орсівале (поч. XII ст.).
Цікавий факт
■ поблизу містечка Мійо є село Рокфор-сюр-Сульзон, яка подарувала своє імя знаменитому сиру рокфор: саме в тріщинах місцевого каменю спочатку росли плісняві грибки роду Penicillium, які і надають сиру його неповторний смак.

Може бьть цікаво