Каракуми – Пустеля в Азії

Каракумы - пустыня в Центральной Азии

Каракуми

Швидше за все, це назва повязана з тим, що 95% території Каракумів в тій чи іншій мірі вкрите рослинністю, влітку яка втрачає зелений колір Відповідно, решта 5% – піщані бархани – туркмени називають «Ак-Кум» («Білий пісок» ;). За іншою версією, назва цієї пустелі носить символічний характер: «чорний» – важкий, непристосований для життя. Але люди тут зявилися ще в IV тисячолітті до н. е. І влаштувалися вони, як доведено археологічними розкопками, в оазисі в стародавній (колишньої, нині не існуючої) дельті річки Мургаба. Ця дельта приваблювала людей і в наступні століття. Наприкінці III тисячоліття до н. е.., коли південь Євразійського материка, від Греції до Індії, вразила жорстока засуха, сюди переселилися, як вважають археологи, люди зі Східної Анатолії, чи Північної Сирії.
Але найгучніше археологічне відкриття тут було зроблено, в історичному плані, абсолютно недавно, в 1972 р., експедицією під керівництвом Віктора Івановича Саріаніді (р. в 1929 р.), згодом прославився своїм відкриттям «золота Бактрии» в Афганістані. У Каракумах він і його співробітники відкрили Храмовий місто Гонур-Депе, що по-туркменському означає Сірий пагорб. Саме цей пагорб своєю формою підказав Саріаніді думка про те, що тутешні піски приховують щось масштабне. Так і виявилося: це був грандіозний комплекс з каменю, в центрі якого – храм Вогню, храм жертвопринесень, палац та інші будівлі. По периметру вони були обнесені (у формі правильного каре) потужними стінами з квадратними вежами. Зведений Гонур був близько 2300-2250 рр. до н. е. За стінами, з півдня, до них примикав величезний басейн площею 180 на 80 м і глибиною до 2 м. Сюди приходили поклонятися вогню жителі давньої могутньої країни Маргуш, яку греки називали Маргіані. Після Гонура експедиція Саріаніді знайшла сліди близько 200 поселень. Археолог, чий авторитет сьогодні ні у кого в світі не викликає сумнівів, стверджує, що Маргуш був таким же за значенням центром Стародавнього світу, як Єгипет, Месопотамія, Індія і Китай. Під назвою Маурі Маргуш згадується в III-VI ст. в «Авесті» – це зібрання давніх священних зороастрійських текстів. Наприкінці II тисячоліття до н. е. люди покинули цей оазис в пошуках, очевидно, більш повноводних джерел води, а піски замели сліди могутньої цивілізації… Деякі вчені схильні вважати жителів Маргуша першими носіями зороастризму, але професор Саріаніді більш обережний у своїх висновках: так, вони були вогнепоклонниками, але швидше їх можна вважати попередниками зороастрійців. Карта Каракумы - пустыни в Центральной Азии
Геологічний же вік Каракумів – приблизно 1 млн років (для порівняння: вік пустелі Наміб – близько 55 млн років). Це стосується насамперед до Заунгузское Каракуми. А що стосується західної частині пустелі, то 2-2,5 тисячі років тому тут ще був степ.
В кінці XIX в. було висунуто дві гіпотези геологічної родоводу Каракумів. Згідно з першою (автор – гірський інженер А. І. Коншин), ця пустеля утворилася на висохлої частини стародавнього Арало-Каспійського моря (залишків доісторичного океану Тетіс). Частково це так. За другою, якої дотримувалися багато вчених, у тому числі й академік В. А. Обручов (1863-1956 рр.), Каракуми сформовані головним чином річками Амударя, Теджен і Мургаб, а також іншими, малими річками, виносили з південних хребтів Копетдага продукти руйнування гірських порід – пісок, глину і в першій половині четвертинного періоду, після похолодання, різко зміниться потеплінням, коли річки в результаті танення льодовиків стали повноводними і стрімкими. Ця теорія підтвердилася пізнішими дослідженнями. А потім і на практиці, коли в Каракумах почали працювати геологорозвідники. Недра цієї пустелі багаті, і перш за все природним газом, а також нафтою і сіркою.
Згідно з планами на десятиліття, прийнятим в 2001 р в Туркменії, до 2010 р країна повинна була довести видобуток природного газу до 120 млрд м3, експортуючи 100 млрд м3. Дійсність виявилася куди прозаїчніше: в 2009 р було видобуто 34 млрд м3, експортовано – 14 млрд м3 (за даними Всесвітньої книги фактів). Свої корективи в цю статистику вніс, звичайно, і останній світова фінансова криза, але в цілому той період, коли країною керував тоталітарними методами (1991-2006 рр.) Сапармурат Ніязов, або Туркменбаши (1940-2006 рр.), Був часом, мяко кажучи, неоднозначним і для всього Туркменістану, і для Каракумів як природного середовища. Достатньо тільки одного прикладу. Ніязов цілком серйозно мав намір витратити 18 млн на створення в Каракумах зоопарку з великою колонією… пінгвінів, яким «загрожує вимирання внаслідок глобального потепління клімату». Обійшлося.
Знайомитися з реальним світом Каракумской фауни і флори найкраще в Репетекський біосферному заповіднику (цей міжнародний статус він має з 1979 р.). Був створений в 1928 р., знаходиться в південно-східній частині Каракумів, в 70 км від міста Туркменабад, займає площу в 34 600 га це не дуже багато для заповідника, але тут представлені всі ландшафтні зони пустелі. У Каракумах мешкає 229 видів птахів, а в заповіднику – близько 202 видів (у Червоній книзі 13 з них). Плазунів тут 22 види (в Червоній книзі – 2), земноводних – 1 вид, ссавців – 29 видів (в Червоній книзі – 3), безхребетних кілька тисяч видів (з них в Червоній книзі – 7). Серед «червонокнижних» тварин Репетека каракал (очеретяний кіт, або пустельна рись), індійський дикобраз, джейран. Під охороною тут знаходяться зарості чорного саксаулу й інші види рослин, серед яких чимало ендеміків пустель. Частково пустельні території включені і в Амударьінський заповідник (площа – 49 500 га), де реалізується проект по збереженню популяції бухарського оленя.
Але захисники екології Каракумів бють тривогу, і повязана вона перш за все з Туркменським озером. Це теж до деякої міри спадщину президента Ніязова, друга назва водосховища «Алтин асир» («Золотий вік» так без удаваної скромності Туркменбаши називав час свого правління). Аргументи за: сюди будуть відводитися насичені пестицидами та іншими отрутохімікатами колекторно-дренажні води, які очистяться завдяки природним адсорбуючим властивостям піску і водних рослин; зявляться нові бавовняні поля, пасовища. Аргументи проти: оскільки дно водосховища НЕ облицьований, воно цілком може перетворитися на мертву відстійник стічних вод. Крім того, щоб запобігти пересихання і знизити концентрацію в ньому шкідливих хімічних речовин, планується брати воду з Амударї, проти чого, природно, заперечує Узбекистан.
Те, що пустеля з екологічної точки зору – дуже вразливий обєкт, доводить сумна доля водосховища Сарикамиш, поступово сжимающегося і надзвичайно забрудненого дренажними водами. Проблеми деградації відчуває і Каракумський канал: замулювання самого каналу та його водосховищ, втрату близько чверті надходить нього води – знову ж таки тому, що дно – НЕ облицьований, а також забруднення і засолення поливних земель в результаті зрошення їх дренажними і промивальним водами.
Для захисників Каракумів очевидний звязок між причинами і наслідками подібних явищ. Але не тим, кому потрібні тільки міражі сьогочасної вигоди. Адже як відомо: «Чим більше пустель ми перетворюємо в сади, тим більше садів в пустелі».

Читайте також:  Понтійські гори

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Піщана пустеля в Центральній Азії, що покриває близько 80% території Туркменістану.
Каракуми підрозділяються на Заунгузскіе, або Північні; Низинні, або Центральні; і Південно-східні. Відрізняються один від одного походженням, природними умовами та ступенем господарського освоєння.
Країни, на території яких розташовані Каракуми: Туркменістан, Казахстан (Приаральські Каракуми (близько 40 тис. км2).
Населення: зосереджено в оазисах і поблизу малих річок.
Етнічний склад: туркмени – 78%, узбеки – 9%, інші – 3%.
Релігія: іслам (сунітського толку) – близько 90%.
Грошові одиниці: манат (Туркменістан), тенге (Казахстан).
Оазиси: Амударьінський, Тедженський, Мервський.
Найбільші западини: Сарикамишская, Унгузская, западина АКТАКОМ.
Найбільші річки: Амударя, Теджен, Мургаб (дві останні мають так звану сліпу дельту – губляться в пісках).
Найбільші водосховища: Сарикамишская – утворено в однойменній западині в 1971 р в результаті зливу колекторно-дренажних вод (всихає). Туркменське, або «Алтин асир »(що будується).
Найбільше місто: Мари.
Найвищі піщані пагорби: близько 200 м.
Найважливіший аеропорт: міжнародний аеропорт ім. Сапармурата Туркменбаші в Ашхабаді.
ЦИФРИ
Протяжність по паралелі: близько 800 км.
Протяжність по меридіану: близько 450 км.
Загальна площа: більше 350 тис. км2.
Довжина Каракумського каналу – 1445 км.
максимальна глибина – 7,5 м.
витрата води – 600 м3 / с.
ЕКОНОМІКА
Видобуток природного газу, нафти, сірки.
Сільське господарство: бавовництво, пасовищне тваринництво, в тому числі розведення овець каракульської породи, верблюдів, в оазисах – вирощування фруктів і баштанних культур.
Каракуми становлять близько 80% території Туркменістану і його економіка повязана насамперед із запасами природного газу в пустелі.
ВВП Туркменістану, за даними Всесвітньої книги фактів, – 536 640 млн (2010 р.).
Доведені запаси природного газу – 7504 млрд м3 (1 січня 2010 р.).
КЛІМАТ
Різко континентальний.
Температура січня: (на півночі), 3 ? С (на півдні).
Середня температура липня: 28 ? С (на півночі), до 34 ? С (на півдні).
Різкі перепади температури: повітря – до 50 ? С, на грунті – до 80 ? С.
Середньорічна кількість опадів: від 60 мм на півночі до 150 мм на півдні. 70% опадів випадає з листопада по квітень.
ПАМЯТКИ
■ Археологічний комплекс Гонур-Депе ( III тисячоліття до н. е.), в 2009 г номінований на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
■ Державний історико-культурний парк «Мерв» (внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), знаходиться недалеко від міста Байрамали і в 30 -40 км від міста Мари. Памятки історії та культури: Султан-калу (IX-XII ст.), Гяур-калу (III в. до н. е. – VIII-IX ст. н е.), Ерккала (I в до н. е.), Абдуллахана-калу (XV в.) і Байрамалихан-калу (XVIII ст.): мавзолей султана Санджара (XII ст.). замок Харам-Кешку (IX XIII ст.); стародавні городища: Дурналі, Екедешік, Гебекли;
■ Репетекський заповідник;
Цікавий факт
■ Перша згадка про країну Маргуш відноситься до 521-520 рр. до н. е. Напис була висічена на одній зі скель біля дороги з Персії а Месопотамію.
■ У 1904 г на пошуки Маргиани в піски Каракумів вирушив американський археолог Рафаель Пампеллі. Але знайшов залишки стародавніх поселень поблизу сучасного Ашхабада.
■ Каракуми багаті грунтовими водами, особливо поблизу берегів Амударї (там вони залягають на глибині 3-6 м) На височини Карабіль до води – близько 300 м. Підраховано, що в Каракумах близько 20 ТОВ колодязів, найчастіше воду з них качають древнім способом, за допомогою верблюда, що ходить по колу.
■ Одне з найбільш привабливих для туристів місць в Каракумах – палаюча свердловина біля селища Дареаза. Спалахнула вона в 1971 р. Тоді геологи, які займалися пошуком родовищ природного газу, пробурили тут розвідувальну свердловину і наткнулися на каверну (підземну порожнечу) У неї звалилися і сама бурова вишка, і весь транспорт. Люди, на щастя, встигли врятуватися. Газом могли отруїтися жителі селища. Розсудивши, що газ через кілька днів сам собою вигорить, геологи підпалили його. Досі не вигорів. Утворився кратер діаметром 60 і глибиною близько 20 м. Не дивно, що його тут ж охрестили «воротами до пекла».
■ Майже всі з тварин – мешканців пустелі ведуть нічний спосіб життя.
■ У Мерві була обсерваторія, в якій працював поет і вчений Омар Хайям (1048-1131 рр.). Тут він створив свій знаменитий календар, який точніше юліанського і григоріанського, а в Ірані діє і донині.
■ Алабай, або азіатська вівчарка, – вірний друг і помічник чабанів. Він легко переносить спеку, відомий також і як чудовий мисливець на змій: точним рухом вистачає отруйну звивалася стрічку і в мить ока переломлює їй хребет.
■ Сучасні чабани в Каракумах пересуваються головним чином на мотоциклах.
■ За оцінкою британського аудитора Gaffney, Cline Associates (GCA), родовище Південний Іолотань є другим у світі за величиною запасів природного газу. Агентство оцінило його приблизно в 21,2 трильйона м3, але в Туркменії вважають, що ця цифра може бути набагато більше.
■ У Каракумів є тезка mdash ; відносно невелика пустеля Каракуми в Казахстані, яка розташувалася між озерами Балхаш і Сасикколь.

Може бьть цікаво