Алжир (Алжирська Народна Демократична Республіка) – Країна в Африці

Алжирская Народная Демократическая Республика, страна в Африке. Столиця сучасного Алжиру була колись торгової факторією Карфагена, міста-держави, заснованого на півночі Африки колоністами з фінікійського міста Тіра в IX ст. до н. е.
Розмовляємо берберських говірками місцеві правителі були змушені віддавати своїх дітей в якості заручників вірності Карфагену, воїни – служити у військах карфагенян, жителі – платити данину. Творець єдиного Нумідійського царства Масинисса віддав перевагу союзу з Карфагеном підпорядкування Риму. Проте вже його онук Югурта (160-104 рр. До н. Е..), Який спробував правити самостійно, був страчений в Римі.

Рим діяльно освоював нову провінцію – було побудовано міста, порти, дороги, акведуки, мости, населення активно Романізовані, і місцева еліта переймала римський спосіб життя, отримуючи римське громадянство. Пізніше з Риму прийшло християнство, уродженцем римської Нумидии був святий Аврелій Августин (354-430).
Падіння Римської імперії для Північної Африки означало прихід нових загарбників вандалів, які влаштувалися тут на ціле століття. У VI ст. Візантійська імперія встановила свій контроль над цими територіями, але лише до початку навали арабів. Кінець VII в. став і кінцем історії християнства на цій території – араби жорстко навязали місцевому населенню нову релігію – іслам, свою мову і культуру.
В кінці XV в. Іспанія спробувала встановити контроль над алжирською портами, але арабські правителі звернулися за допомогою до Османської імперії. З цього часу до влади прийшли турки, відсторонивши арабів. Пірати алжирського узбережжя, що знаходилися під заступництвом Османської імперії, наводили жах на все Середземне море аж до 1830 р., коли Франція захопила Алжир. Страна Алжир на географической карте, Африка.
В турецький період Алжиру влада говорила турецькою мовою і воліла жити на узбережжі, де йшла жвава торгівля, в тому числі і живим товаром рабами. Місцеві арабські та берберські племена контролювали пустелю і йшли через Сахару торгові каравани. Але нові колонізатори, як виявилося, бажали контролювати і внутрішні райони Алжиру.
Коли французькі війська під приводом боротьби з піратством зайняли узбережжі, в глибині країни утворилося незалежне племінне держава на чолі з еміром Абдаль-Кадіром. Спочатку французька адміністрація визнала статус нового володіння, але незабаром порушила всі договори. Незважаючи на ряд перемог, Абд аль-Кадіру довелося здатися в 1847 р., в 1848 р. Алжир був оголошений французькою територією, але остаточно опір алжирців було зламано тільки після 1850 р., і в Алжир переїхали сотні тисяч французьких колоністів.
Незалежною державою Алжир став 3 липня 1962, але цьому передували громадянська війна і численні жертви, 850 тис. європейців покинули країну.
Повного громадянського спокою в Алжирі поки добитися не вдалося.
З 1991 по 2002 р. йшла громадянська війна між світським урядом Алжиру і ісламістськими угрупованнями. Хоча в 2005 р. на всенародному референдумі був схвалений урядовий проект «Хартія за мир і злагода», який запропонував амністію бажаючим повернутися до мирного життя ісламським бойовикам, в 2006 г місцеві представники міжнародної секти «Аль-Каїда» відмовилися від участі в проекті. Жорстка позиція влади Алжиру, протистоять ісламському фундаменталізму, знаходить серйозну підтримку у населення країни, і це вселяє надію на поступове затихання конфлікту.
Плато Тассилин-Адджер в Алжирі – справжня літопис стародавньої історії людини, що мешкав в цих місцях. Виявлені тут в 1909 р. малюнки, вибиті або намальовані на скелях древніми людьми, відносяться до різних періодів. Всього цих малюнків сотні тисяч, серед них є воістину величезні, сьогодні вони охороняються у Національному парку Тассилин-Адджер, створеному в 1972 р., і в 1982 р. внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Сама назва парку перекладається з мови туарегів як «Плато річок». Справжніх річок тут немає, їх висохлі русла називаються ваді – це водотоки, які вода заповнює тільки в разі сильних дощів, яких можна чекати роками.
Найдавнішим петрогліфами – понад вісім тисяч років. Вони розповідають нам, що в цей час тут була млява пустеля, як в наші дні, а родюча, покрита зеленою травою і лісами земля з річками та озерами, на якій паслися величезні стада тварин, а люди займалися полюванням, риболовлею і іншими життєвими справами.
Вражають зроблені дуже реалістично зображення слонів, носорогів, жирафів, гіпопотамів, крокодилів, страусів, леопардів, антилоп, вимерлого виду буйвола і людей – в масках, з луками і стрілами.
Наконечники стріл, камяні ножі, скребки, кераміка, які удосталь виявили археологи, а також залишки трапез древніх людей говорять про те, що в камяному столітті тут був хоча і не первісний рай, але все-таки дуже підходящі для проживання людини умови.
Пізніші малюнки створювалися вже за допомогою фарб від пяти до трьох тисяч років тому. На них – зображення домашніх тварин: великої рогатої худоби, найчастіше биків, а також кіз, овець, коней, собак. Стада пасуться в супроводі пастухів, жінки розтирають зерно на зернотерках. Вважається, що цю багатобарвну камяну літопис створювали вже племена скотарів, які також займалися полюванням, не відмовляючись і від збирання.
А ось на малюнках, вік яких від трьох з половиною до двох тисяч років, виникають зображення колісних візків, в які запряжені коні. 1800-1300 років тому в камяного літопису Тассилин-Адджер зявляються зображення верблюдів. В цей же час фарби древніх художників начебто тьмяніють, ліси зникають, диких звірів і птахів у камяного літопису теж все менше. Судячи з усього, саме в «період верблюда» Сахара стала пустелею.
У 19 р. до н. е. римський проконсул Луцій Корнелій Бапьб зі своїм військовим загоном побував на плато Тассилин-Адджер, про що повідомляє історик Пліній Старший (23-79). Вже в цей час в Сахарі царювали спека і піски.
Є серед тих, хто вивчав камяну літопис, і прихильники гіпотези, що на скелях зображені контакти стародавніх людей з позаземними цивілізаціями. Так, те, що історики вважають пірям на шоломах стародавніх воїнів, комусь здається антенами, а деякі одягу нагадують скафандри. Але це вже з області фантастики, хоча петрогліфи Тассилин-Адджер дійсно дають усім бажаючим масу сюжетів для створення фантастичних творів.
Чому порушилося природну рівновагу і родюча земля стала пустелею, чи є в цьому вина людини? На ці питання поки немає однозначних відповідей, але варто згадати анекдот про те, як на всесвітній конгрес лісорубів прийшов з камяною сокирою чоловік, який представився лісорубом з Сахари. Коли йому сказали, що в Сахарі немає лісів, він підтвердив: «Так, тепер немає»…

Читайте також:  Туніс - Столиця Тунісу

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Офіційна назва: Алжирська Народна Демократична Республіка.
Форма правління: президентсько-парламентська республіка.
Адміністративно-територіальний поділ: 48 провінцій.
Столиця: Алжир, 1519570 чол. (2007 р.).
Мови: арабська, берберська, французька.
Релігія: іслам (сунітського толку).
Грошова одиниця: алжирський динар.
Найбільші міста: Алжир, Костянтина, Оран, Батна.
Головні морські порти: Алжир, Аннаба, Беджая, Оран, Мостагакем.
Найважливіші аеропорти: міжнародний аеропорт Алжир Хуарі Бумедьен (Алжир), аеропорт Оран, аеропорт Костянтини, аеропорт Беджаія, аеропорт Аннабі.
Найбільші річки: Шеліф.
Найбільші озера: Шотт-Мельгир, Шотт-Шерги.
Сусідні країни: Туніс, Лівія, Нігер, Малі, Мавританія, Марокко.
ЦИФРИ
Площа: 2381741 км2.
Населення: 34895000 чол. (2010 р.).
Щільність населення: 14.6 чол. / Км2.
Етнічний склад: араби – 83%. бербери – 16%, інші – 1%.
Протяжність кордонів: 6343 км.
Протяжність берегової лінії: 998 км.
Найвища точка: гора Тахат. 2906 м
КЛІМАТ
На півночі – субтропічний середземноморський, середня температура січня: 5 ? С… 12 ? С, липня: 25 ? С, середньорічна кількість опадів до 1200 мм в горах і 200-400 мм на рівнинах.
Клімат в Сахарі – тропічний пустельний, середньодобові коливання температури досягають 30 ? С, середньорічна кількість опадів – менше 50 мм.
ЕКОНОМІКА
■ ВВП (номінальний): 140800000000 (2009 р.), за даними Довідника ЦРУ.
■ ВВП на душу населення (ПКС): 7100 (2008), за даними ЦРУ.
■ По експорту газу Алжир займає одне з перших місць у світі, з експорту нафти-11-е місце.
■ Гірничорудна, енергетична, нафтохімічна, харчова, легка промисловість.
■ Сільське господарство – 8% ВВП, експорт вина, оливок, оливкової олії, фініків.
ПАМЯТКИ
■ Алжир: Старе місто, фортеця Касба, Велика мечеть з мінаретом, мечеть Кетшава, мечеть Джамі-аль-Джадіда, мечеть Джамєєв-аль-Кебір, собор Африканської Богоматері, Музей стародавньої історії та античності;
■ Місто Джемі;
■ Місто Кала-Бені-Хаммад;
■ Долина Мзаб;
■ Національний парк Тассилин-Адджер (петрогліфи):
■ Місто Тімгад;
9632 ; Місто Тімпаса;
■ Національний парк Белезма;
■ Національний парк Тлемсен.
Цікавий факт
■ Національний герой Алжиру – Абд аль-Кадір аль-Джазаїрі (1808-1883), що очолив повстання проти французького колоніального завоювання, був не тільки воїном, сином шейха з давнього роду і полководцем, але і вченим, оратором і поетом. Цікаво, що він, вже після вигнання з Алжиру, складався в тривалій листуванні з імамом Шамілем (1797-1871), який очолював повстання кавказьких горців проти Російської імперії. І писали вони один одному… про віротерпимість і світі. Зустрілися ці дві людини на відкритті Суецького каналу в 1Е69 р.
■ Бербери-кабіли, що живуть в горах Кабилии, знаходяться не в найкращих стосунках з центральною владою Алжиру. Войовничі кабіли, колись складали еліту піхотних полків Франції – зуавів, сьогодні незадоволені тим, що Кабільських мова поряд з арабським не має статусу державної мови. До речі, знаменитий французький футболіст Зінедін Зідан – Кабіл.
■ Перший цар обєднаної Нумидии (так у часи Пунічних воєн називалася область Північної Африки, де зараз знаходиться Алжир), Масинисса (240-149 рр. До н. Е..), Пережив трагічну і романтичну історію. Він провів молодість у якості заручника в Карфагені, де закохався в прекрасну Софонісба, дочка вождя карфагенян Гасдрубала, і отримав згоду на шлюб з нею. Після того як Масинисса перейшов на бік Риму, Гасдрубал видав Софонісба заміж за Сіфакс, царя Західної Нумидии. Після перемоги Риму став царем всієї Нумідії Масинисса одружився на Софонісбе, але римський полководець Сципіон зажадав видати її для участі в тріумфальному параді в Римі. Щоб позбавити Софонісба від ганьби. Масинисса прислав їй отруту, який вона прийняла Масинисса царював 50 років, продовжуючи добивати знесилений Карфаген, і всього три роки не дожив до його руйнування в 146 р. до н. е.

Може бьть цікаво